Блог Романа Кізими
Коли мова йде про агломераційну співпрацю, то часто і представники місцевого самоврядування, і звичайні мешканці й мешканки громад ставлять запитання – що це і в чому тут може бути вигода? Пояснювати це найкраще на простих прикладах.
Чиста вода – одна із головних потреб людини. Експерти кажуть, що брак прісної і зокрема питної води може стати чи не найголовнішою проблемою 21 століття. Звичайно, поки триває війна, для нас в Україні, на першому плані – вигнання ворога та перемога. Втім, уже зараз бачимо, як потерпають від руйнації дамби Каховської ГЕС такі міста як Кривий Ріг та багато інших населених пунктів Півдня України.
Львову пощастило: із водопостачанням усе наразі добре, та й вода у нас з-під землі. Втім, як часто буває, не цінуємо те, що маємо. В Україні більшість малих водойм використовують як природні каналізації. І Львівщина, на жаль, не виняток. Наведу приклад. В рамках роботи над стратегією розвитку Львівської агломерації ми вивчили ситуацію зі Щирецьким водосховищем. Це штучна водойма на балансі Львівтеплокомуненерго, яка знаходиться на території Пустомитівської міської ради. А живиться вона річками, які течуть через Солонківську і Сокільницьку громади. У селах цих громад наразі нема централізованого водовідведення, тому їхні стоки потрапляють у озеро. Зрозуміло, яким стає стан води через це. Залишимо за дужками причини цього, які потрібно шукати в минулому. Але вирішувати проблему треба сьогодні.
І це добрий приклад того, де потрібна співпраця громад в форматі агломерації. Якщо ми говоримо про очистку річок, то течуть вони територіями декількох громад. І марно думати про чисту воду в одній громаді, якщо річки забруднюють вище за течією.
При цьому більшість неміських громад Львівщини не мають очисних систем, а використовують переважно лише септики та вигрібні ями. Та й ті нерідко лише на папері. А у реальності – часто-густо самовільна труба, якою стікають із обійстя нечистоти. Люди вимушені кудись дівати свої стоки, а вони забруднюють і річки, і підземні води. Проблема ще й у тому, що немає законодавчих рамок, які б дозволили громадами забезпечити належний контроль у цих питаннях.
Можливо, комусь у нагоді стане наш досвід, який ми напрацьовуємо в агломераційному форматі. Уже запланований меморандум між чотирма громадами – очищення Щирецького водосховища та річок, які в нього впадають. В подальшому плануємо розгорнути програму очистки малих річок на території усієї Львівської агломерації. Помрію: колись може і львівська Полтва, яку перетворили у стічну канаву і сховали під землю ще в часи Австро-Угорщини, знову стане річкою, навколо якої вирує міське життя.
У Львівській громаді утворено робочу групу, яка спільно з сусідніми громадами має сформувати таку програму. У тому документі пропонуємо прирівняти рідкі побутові відходи до твердих. І щоб для домогосподарства обов’язково укладали договори з компаніями, які вивозять нечистоти, причому та лише із тими, які мають договори з очисними установами. Тут можемо запозичити досвід Польщі – муніципальна інспекція перевіряє наявність у домогосподарств таких договорів і регулярність їхнього виконання. А за відсутності чи у випадку порушень накладає штрафи, розмір яких відповідає ціні річного чи навіть кількарічного обслуговування.
І це правильні речі. Коли ми наводимо лад у своїй громаді, виграють і сусіди. А коли ми приймаємо узгоджені рішення, виграють усі, й близькі, і далекі. Адже в таких справах, як екологія, ми усі залежні один від одного. До слова, на території Львівської агломерації бере початок і протікає із десяток річок, які далі впадають в більші, частина з яких впадає в Чорне, частина – в Балтійське моря. Тож ті зусилля, які ми робимо зараз у Львівській агломерації, матимуть наслідки не тільки для її громад.
І тут є ще одне питання, пов’язане з агломераційною співпрацею. Коли громади об’єднують зусилля, це добре, але недостатньо. В південній частині Львівської агломерації бракує системи очистки. Обговорюються різні технічні рішення – будівництво нових очисних споруд або ж приєднання населених пунктів сусідніх громад до потужностей Львіводоканалу з їх відповідною модернізацією. Все це вимагає коштів і досить значних. Чи здатні громади Львівської агломерації це зробити своїм коштом, навіть гуртом? Може лише частково. Потрібне співфінансування таких масштабних проектів. Це стосується і інженерних мереж, і дорожньої інфраструктури, і розвитку громадського транспорту, і багатьох інших питань.
У сусідній Польщі агломерації (в них вони називаються – метрополії) отримають додаткові кошти на співфінансування спільних проектів ґмін і від держави, і від ЄС. Так Метрополії Верхньої Сілезії і Заґлемб’я (Катовіце) держава залишає додатково на ці цілі 5,75% ПДФО, зібраного на їх території. Мільйони євро з фондів ЄС додатково агломерації отримують в рамках такого інструменту європейської регіональної політики як інтегровані територіальні інвестиції.
Чому в агломерації вкладають кошти? Тому що спільними зусиллями можна реалізувати більш якісні проекти, які до того ж відповідають цілям сталого розвитку. Власне це про погляд у майбутнє. А туди дивитися можливо і краще через хорошу “оптику”. Одна із таких систем бачення – агломерація. Тому агломераційна співпраця – це і про нинішнє життя громад, і про завтрашнє життя країни.
Зараз, ще раз на цьому наголошу, для кожної відповідальної громади, в тому числі для Львівської, головний пріоритет – допомогти наблизити Перемогу. Але займаючись сьогодні розвитком Львівської агломерації, ми розуміємо і те, що модель, яку ми напрацьовуємо, буде актуальною для інших майбутніх українських агломерацій на етапі відновлення.
Джерело: https://censor.net/ua/b3441360
